Стараннями держави одне з найприбутковіших підприємств області – ДП «Волиньторф» – на межі повного закриття. Як наслідок, понад 400 працівників філій заводу лишаться без засобів існування, а область, де чимало бюджетних установ на торф’яному паливі, опиниться у катастрофічній ситуації. Працівники підприємства у відчаї, адже лишаються без гідної зарплати і можливості годувати свої родини, працюючи на власній землі. До слова, 80% прибутку «Волиньторф» віддає державі. У структурі «Волиньторфу» два заводи – «Маневичіторф» і «Сойне». Потужності виробництва – 120 тис. тонн торфобрикетів на рік. На ліцензованих родовищах запаси складають понад 7 млн тонн. Однак ще за керівництва попереднього голови ОДА Володимира Гунчика держпідприємству не погоджували відведення земель на розробку торфу, попри наявність ліцензій. Таку ж політику продовжує і нинішній голова облдержадміністрації Олександр Савченко. «Колись попередник Савченка (Гунчик, – ВН) у присутності першого заступника міністра паливної енергетики сказав мені, мовляв, коли він накаже зупинити все виробництво, я буду змушений підкоритися. І я ж буду змушений пояснювати працівникам причину. А коли я висловив незгоду, він просто виставив мене за двері.
Читайте також: ІРИНА КОНСТАНКЕВИЧ: «Волиньторф» хочуть «віджати»
Сьогодні аналогічна команда є і нинішньому губернатору. Для чого? Щоб за відпрацьованою схемою із 90-х все зупинити, зробити підприємство банкрутом, потім за безцінь забрати й вершити там свої справи. І нікого не цікавить, що воно прибуткове, перспективне і справно сплачує податки до обласного і державного бюджетів», – констатує директор «Волиньторфу» Іван Киричик. Тим часом голова Волинської ОДА Олександр Савченко спрямував на ДП перевірку, водночас запевнивши, що робитиме все для того, щоб підприємство працювало надалі. І хоча такі ж перевірки Держпраці проводило у листопаді (тобто планові візити туди, згідно із законодавством, здійснювати ще не можна), ситуацію переграли, назвавши цей рейд інспекторським візитом. «Савченко апелює, що на підприємстві пекельні умови праці. Я не скажу, що у нас вони дуже легкі. Так, основна кількість професій, які у нас є, зі шкідливими умовами. Але ж у нас і відповідна оплата праці, є додаткові вихідні, відпустки, пільгові пенсії. Я неодноразово був за кордоном, у країнах, які є флагманами торф’яної галузі, то умови праці в них не кращі. Так, можливо, там трактор з кондиціонером, а у нас без. Але це єдина різниця», – розповідає Іван Киричик. Народні депутати, громада та працівники ДП «Волиньторф» просять владу не блокувати роботу підприємства, адже без виділення нових площ під розробку воно зупиниться.
Народний депутат Ірина Констанкевич наголосила, що в Україні лише два прибуткові торф’яні підприємства – «Волиньторф» і «Рівнеторф». На думку нардепа, торф’яну галузь навмисно знищують, аби олігархи могли й далі заробляти на енергоносіях та високих тарифах для населення. Йдеться про обленерго Дмитра Фірташа та схему «Роттердам+» Ріната Ахметова. «У інших областях такі підприємства вже довели до банкрутства. «Волиньторф» податки сплачує, сім’ї годує, а головне – торф є реальною альтернативою газу! Порівняйте вартість торфобрикету і газу, різниця – в десятки тисяч. Я впевнена, що одна з причин цькування підприємства – паливна голка, на яку нас посадила влада. Комусь вигідно, щоб українці бідніли, а фірташі, ахметови – багатіли. Сподіваюся, що жителі Маневичів, Прилісного, Галузії, Серхова належно оцінять «турботу» місцевої влади про людей», – заявила нардеп.
А між тим, зупинка торфового виробництва для області загрожує майже катастрофою. Адже практично 90% шкіл, садочків і лікарень – на торф’яному паливі. Вичерпання запасів торфу на Маневицькому заводі означає зменшення загального виробництва на 30 тис. тонн. Доведеться шукати якусь альтернативу цьому виду палива. А яку альтернативу на Волині можна буде знайти? Вугіллям загальну потребу не перекрити. Газ? Можливо. Але якщо сьогодні тисяча кубів газу вартує 8 тис. грн, то еквівалент в торфобрикеті – 2,5 тис. грн. Різниця космічна...
Читайте новини на нашій сторінці у Facebook
Comments