«МИ РОБИТИМЕМО УСЕ, АБИ ДОПОМОГТИ БІЙЦЯМ ВІДЧУТИ ПІДТРИМКУ ДЕРЖАВИ І КОЖНОГО З НАС», – ІРИНА КОНСТАНКЕВИЧ

Майже 3000 життів бійців і понад 7500 покалічених – таку ціну вже заплатила Україна у війні з Росією. І це лише офіційні дані. Однак точної кількості тих, кого з надією і молитвою все ще чекають удома, ніхто не знає.

Сьогодні 355 тисяч учасників бойових дій на сході (а саме стільки учасників АТО/ООС отримали вже цей статус) і 1,6 мільйона ветеранів по суті лишаються кинуті напризволяще. Адже, повертаючись з пекла, вони з болем усвідомлюють, що смерті бойових побратимів, підірване здоров’я, нестерпна розлука з найріднішими значимі лише для них самих і їхніх сімей.

Оздоровлення: компенсація за невикористану путівку – кількасот гривень

Одна з проблем – це оздоровлення учасників АТО. У санаторії хлопці їздять дуже мало. В осінній період путівки безплатні, а у літній сезон потрібно доплачувати.

Якщо ж боєць не мав можливості скористатися своїм правом на оздоровлення, держава виплачує компенсацію. А вона - мізерна.
 


Як повідомило міністерство соціальної політики України у відповіді на запит народного депутата від 23-го виборчого округу Ірини Констанкевич про забезпечення санаторно-курортним лікуванням учасників бойових дій, середня вартість путівки для виплати компенсації особам з інвалідністю внаслідок війни І та ІІ груп – 524 грн, ІІІ групи – 393 грн.

«Згідно із Пунктом 7 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, середня вартість путівки обчислюється із розрахунку 35% розміру одного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. На сьогодні цей показник – 1497 гривень.

Окрім того, таку компенсацію виплачують лише раз на два роки. Цілком очевидно, що цих коштів навіть на мінімальне оздоровлення не вистачить. Я скерувала запит до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з пропозицією внести зміни до відповідних документів, передбачивши розрахунок суми компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку в розмірі, що не менший за мінімальну вартість такої путівки в санаторіях, з якими укладають договори структурні підрозділи органів виконавчої влади», – пояснює народний депутат.

Міністерство соцполітики також повідомляє, що у 2018 році вдалося оздоровити 100% осіб з інвалідністю внаслідок війни, а учасників бойовий дій – 38%, на що витратили 50,9 млн грн держкоштів. На 2019 рік на ці видатки передбачено 50,1 млн грн.

А показники щодо кількості оздоровлених членів сімей загиблих атовців за період 2017-2018 років дуже дивують. У своїй відповіді Мінсоцполітики зазначає, що ця категорія має право на оздоровлення у чотирьох спеціалізованих санаторіях, які належать до сфери управління Міністерства: в Миргородському санаторії «Слава», клінічному санаторії «Перемога», Трускавецькому санаторії «Батьківщина» та Одеському санаторії «Салют». І от за два роки тут оздоровилося лише 6 (!) членів сімей загиблих учасників АТО.

Реабілітація: державні програми не розроблено

Парадоксально, але за п’ять років російсько-української війни в нашій країні й досі не розроблено стандарти психологічної допомоги ветеранам та членам їхніх сімей.

Головний лікар Волинського обласного госпіталю ветеранів війни Тетяна Масікова розповідає, що у їхньому лікувальному закладі працюють два психологи, які з початку війни почали надавати допомогу бійцям.

«Сьогодні у нас проводять й індивідуальні бесіди, і групові заняття не лише з атовцями, а й із членами їхніх сімей. У роботі використовуємо різні методи: піщану терапію, пет-терапію (коли в реабілітації допомагають домашні тварини), каніс-терапію, під час якої залучають сертифікованого пса-лабрадора. У проведенні останньої допомагають волонтери з громадської організації «Друг героя».

Війна – це надзвичайно великий стресогенний фактор. Наш психолог Руслан Ізмаїлов з автоцями працює дуже тісно, він вивчив поведінку бійців, стосунки між побратимами. Але багато хлопців – у селах. Ми завжди піднімали питання, що психолог має бути там, де проживає боєць. На жаль, до такого нам ще далеко», – каже Тетяна Олександрівна.

Ще у 2015 році в Луцьку затвердили комплексну програму підтримки учасників АТО та членів їхніх сімей. Її ініціювала тоді ще голова депутатської групи «Новий Луцьк», заступниця голови правління благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» Ірина Констанкевич. Одна з частин програми була присвячена саме питанню психологічної реабілітації бійців.

Додамо, що Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» реалізовував два проекти, в рамках яких надавали психологічну допомогу бійцям АТО. Проект «Зігрій душу» започаткували волонтери Ковельського центру допомоги 14-й ОМБр, а фінансово підтримав Фонд Ігоря Палиці. У його рамках сотні військовослужбовців Волині пройшли реабілітацію в санаторно-курортних закладах та на базах відпочинку, працюючи з психологами та психіатрами. А під час майже трирічного проекту «Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім’ям» щомісячно родини учасників АТО відвідували психологічні заняття, індивідуальні консультації, які проводили психологи кафедри практичної психології та безпеки життєдіяльності СНУ ім. Лесі Українки.

Земля і житло: грошей нема, ділянок обмаль 

Складна ситуація і в питанні забезпечення учасників бойових дій житлом та земельними ділянками під індивідуальне будівництво чи садівництво.

«У 2018 році на житло ветеранам та сім’ям загиблих надали 393 млн грн. А це надзвичайно мало. Адже черга військовослужбовців, які потребують покращення житлових умов, уже налічує більш як 48 тисяч осіб, серед яких ветеранів АТО – 25 тисяч», – зауважує Ірина Мирославівна.

До слова, за останні два роки Міноборони побудувало тільки один 70-квартирний будинок в Кропивницькому. У деяких областях самотужки розв’язувати це питання взялися органи місцевої та представницької влади.

Так, у Луцьку діє Програма забезпечення житлом на умовах співфінансування за схемою «50% на 50%», де половину вартості квадратних метрів сплачує атовець, іншу частину покривають за кошти міського бюджету та з інших джерел. Голова Волинської обласної ради Ігор Палиця вважає, що розв’язання житлового питання можливе, якщо активно почати працювати із забудовниками, які могли б передбачати до 20% від квартир у новобудовах для бійців.

Та коли у містах багатоповерхівки ще будують, то у сільській місцевості, як-от у чотирьох районах 23-го виборчого округу, про це годі й мріяти.

Неодноразово звернення щодо розв’язання земельних питань бійців до Держгеокадастру скеровувала Ірина Констанкевич. Також народний депутат зверталася до прем’єр-міністра і щодо передання земель з державної у комунальну власність Прилісненській ОТГ.

«Під час засідання круглого столу з питань підтримки демобілізованих учасників АТО і членів їхніх сімей, а також родин загиблих Ківерцівського району, яке відбулося у березні, до мене як до народного депутата звернулися демобілізовані бійці та їхні родини з проханням залагодити проблеми електрифікації житлових масивів, де вони є забудовниками.

Учасники АТО вказують на свою неспроможність оплатити високу вартість підключення будинків до електричних мереж. Аналогічні звернення надходять від учасників АТО й з інших районів округу», – зауважує Ірина Констанкевич.

Народний депутат скерувала депутатський запит до Володимира Гройсмана, у якому вимагає розробити дієвий механізм зниження вартості робіт з електрифікації нових житлових масивів, де забудовниками є громадяни з числа демобілізованих учасників АТО і членів їхніх сімей, а також родин загиблих воїнів.

Наостанок

«Немає слів, аби передати біль і тривоги цих людей. Ми робитимемо усе, аби допомогти бійцям, членам їхніх сімей отримати можливість відчути підтримку держави і кожного з нас», – каже Ірина Констанкевич.


Пряма мова 

Офіцер по роботі з особовим складом 28-ої ОМБ Микола Рак: 

Чи було мені страшно на війні? Напевне немає жодної людини, яка б цього не боялася. Але я завжди думав про свою прекрасну дружину, дітей, внуків, які підростаютьМені хочеться, аби вони жили в мирній Україні. Ця думка і давала мені сили там – у зоні АТО.
 

 


Ми бачимо, як владі байдужі наші проблеми. Ми захищали країну, а, повернувшись додому, опиняємося ні з чим. Але є одна людина, до якої ми можемо звернутися і яка нас чує. Це Ірина Констанкевич. Вона допомогла мені ще у 2015 році придбати форму. Тоді, прямуючи на схід, ми все були вимушені купувати за свої гроші. Тепер же до народного депутата звертаюся й з іншими питаннями.

У нашій Жидичинській ОТГ вже кілька десятків демобілізованих бійців. Ми не можемо отримати землі ні під будівництво, ні під садівництво, хоча й держава пообіцяла це нам законом. Сподіваюся, з допомогою Ірини Мирославівни це питання нам таки вдасться вирішити. Знаю, що допомагає хлопцям і з інших районів у таких же ситуаціях. Вірю, що Ірина Констанкевич й далі залишатиметься нашим депутатом – справжнім народним депутатом.

Дружина кіборга, жителька села Залісоче Оксана Михальчук: 

«Ірина Констанкевич приїздила до нас на зустріч з громадою. Вона завжди відгукується на прохання людей. Якщо обіцяє, то неодмінно виконує.

Ірина Мирославівна допомогла нам з проведенням ремонту стелі у класі, де навчається найбільша кількість дітей учасників АТО, а серед них і моїх двоє. Ми зверталися до народного депутата також з особистим питанням. У нашому будинку була необхідність відремонтувати покрівлю. Ірина Мирославівна у допомозі нам не відмовила. За сприяння народного депутата цього року двоє наших діток отримали можливість відпочити упродовж 14 днів у таборі «Чайка», на озері Світязь.

На жаль, держава навіть і на 50 відсотків не виконує того, що начебто гарантувала учасникам АТО та членам їхніх сімей. Мій чоловік має інвалідність, однак, пройти реабілітацію не може. Ми неодноразово зверталися в управління соціального захисту щодо цього. Там пояснюють: немає коштів.
 

На мою думку, якщо держава не в змозі забезпечити путівками на оздоровлення, то повинна бути передбачена відповідна компенсація, аби учасник АТО міг сам придбати путівку. Однак, компенсація за невикористану путівку копійчана.

Аналогічна ситуація і у житловому питанні. Якщо у власності у бійця є хоча б земельна ділянка, претендувати на отримання квартири він вже не може. І ніхто не бере до уваги, чи є йому і його сім’ї, де жити чи в яких умовах вони мешкають.

Сподіваюся, Ірина Констанкевич буде й надалі продовжувати відстоювати права наших захисників, які ризикуючи своїм життям, не допускають ворога просуватися далі Україною».

Соломія ДОБРОЛЮБОВА

Читайте новини на нашій сторінці у Facebook