ЧИ ГОТОВІ УКРАЇНСЬКІ ШКОЛИ ДО ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ?

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Та чи справді українська школа готова до цих змін?

Про це йшлося під час засідання засідання комітету з питань освіти та науки Верховної Ради України.

«Питання інклюзивної освіти та впровадження її в життя – це широка і важлива тема, суспільне фокусування на якій переконливо демонструє, що ми «доросли», принаймні у намірах почути, зрозуміти, допомогти дітям з особливими потребами. Питань, пов’язаних з імплементацією закону чимало, головне з яких – це фінансування, або більш точно – недофінансування. Перекладення повноважень на місцеві бюджети показало неспроможність більшої частини виконувати делеговані повноваження. Тому я підтримую рішення комітету збільшити видатки у бюджеті 2019 року на місцеві бюджети для реалізації інклюзивного навчання», – наголосила заступник голови комітету, народний депутат Ірина Констанкевич.

Разом з тим, існує і ряд невирішених питань. У плані архітектурної доступності у навчальних закладах мають бути облаштовані пандуси, пристосованість приміщень (вбиральні для дітей з особливими потребами, реабілітаційні та терапевтичні кімнати для фізкультури та лікувальних вправ).

Ще однією проблемою є відсутність методичних матеріалів для вчителів і викладачів, відповідних засобів для роботи (для дітей з вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату і т.д.), а також обов’язкова наявність психолога, логопеда, реабілітолога, методиста. Разом з тим, відсутні методики щодо досвіду створення і організації діяльності учасників інклюзивного освітнього простору: ДНЗ–ЗОШ–ВНЗ (система соціальних контактів і конструктивної співпраці).

 І найголовніше – необхідність розробки форм і методів взаємодії колективів різнорівневих інтегрованих закладів освіти, оскільки їх відсутність стримує доступ до здобуття професійної, вищої освіти і унеможливлює наступність, послідовність і безперервність навчально-виховного процесу дітей і молоді з особливими потребами, що було включене до рішення комітету.

Сьогодні для країни, яка перебуває у стадії активної війни з агресором, проблема інклюзивної освіти є одним із пріоритетних. За 3 роки війни кількість людей з інвалідністю збільшилась на декілька тисяч. Питання їх соціалізації, в тому ж числі через підвищення професійного рівня та переорієнтацію є надзвичайно актуальним.